ЕВРИ́СТИКА (грец. εὑρίσϰω – знаходжу) – галузь знання, що вивчає творчу діяльність, визначає шляхи відкриття нового в ідеях, судженнях, способах діяння. У Стародав. Греції Е. була відома як метод навч., який застосовував Сократ. Пізніше Е. почали називати науку, осн. завдання якої – створення моделей пошуку нового розв’язання задачі, проблеми, завдання. Е. – комплексна галузь знань, що містить елементи філософії, психології, лінгвістики, кібернетики, теорії інформації, наукознавства, основ орг-ції праці. Стрижневе місце в ній посідає психологія твор. мислення, що досліджує механізми розв’язання проблем. ситуацій. Еврист. моменти виявляються тоді, коли наявні умови не підказують людині способу розв’язання певного завдання; а минулий досвід не містить готової схеми, яку можна застосувати за даних умов. Для виходу з проблем. ситуації створюють нову стратегію діяльності. До Е. входить також вивчення умов формування здібностей людини до твор. інтелект. діяльності – еврист. навч. і методів його орг-ції. Значення Е. особливо зростає з прискоренням НТП та розширенням кола проблем, які потребують розв’язання. Необхідність таких дослідж. зумовлена використанням для розв’язання різних завдань ЕОМ. Розвиток кібернетики зумовив виникнення еврист. програмування (спец. напряму в моделюванні розумової діяльності засобами електрон. техніки), яке застосовують, коли людина оцінює результати відповідного процесу, але не може дати його точного опису. З цією метою створюють різновиди еврист. програм, які моделюють розв’язання завдань людиною.

Літ.: Горчакова І. А. Евристика з позицій кібернетики, винахідництва та дидактики // Наука і сучасність. К., 2001; Карамишева Н. Педагогічна евристика // Діалог культур: Україна у світ. контексті. Філософія освіти. Л., 2002. Вип. 7.

М. І. Козак, В. С. Муха