Імажинальна географія
Частина серії статей на тему: |
Географія |
---|
«Пшеничні поля Оверу під хмарним небом», Вінсент ван Гог, 1890 рік |
Інше |
Шаблони • Категорія • Портал |
Імажина́льна геогра́фія (географія образів, образна географія) — міждисциплінарний науковий напрям у рамках гуманітарної географії, що вивчає особливості та закономірності формування й організації географічних образів, структури даних образів, специфіку їх моделювання, способи і типи репрезентації та інтерпретації.[1]
Синоніми терміну «імажинальна географія» — образна географія, географія уяви, імагінативна географія, імажинальна спаціологія, філософічна географія. У семантичному плані найширший термін — «образна географія»; найвужчий — «географія уяви».
Історія науки[ред. | ред. код]
Латентний період[ред. | ред. код]
Початок формування імажинальної географії сягає другої половини XIX — початку XX століття. Тоді розвиток хорологічної концепції в географії, широке використання поняття ландшафту, поява французької школи географії людини й антропогеографії, феноменології, зародження некласичних наукових методів дослідження привернули увагу наукових співтовариств до проблематики образних репрезентацій земного простору.
У контексті країнознавчих робіт цього періоду поняття пейзажу або ландшафту є інваріантом географічного образу, а сам географічний образ стає безпосереднім методологічним і теоретичним «інструментом» дослідження в географічній науці. Сенс пейзажного, так само як і образно-географічного дослідження полягає у виявленні та використанні найяскравіших рис, знаків, символів певної місцевості, району та / або країни.[2]
Паралатентний період[ред. | ред. код]
Паралатентний, або напівприхований, період становлення імажинальної географії охоплює 1920–1940 рр., коли розвиток культурного ландшафтознавства, культурної географії, сакральної географії, геоісторії (французька школа Анналів), регіоналістики і краєзнавства, гештальтпсихології та біхевіоризму, екзистенціальної філософії дозволили науково сформулювати проблему дослідження образів простору.
Базовий період[ред. | ред. код]
Даний період становлення імажинальної географії охоплює 1950–1980-і роки. У цей час відбувається швидкий розвиток культурної та гуманістичної географії. З'являється поняття постмодерну, що дозволяє широко розробляти проблематику імажинальних теорій і практик. Виникають наукові дослідження образів місць, територій і просторів у культурній та гуманістичній географії, географії мистецтва та естетичній географії, соціології, психології, культурній антропології, історії, літературознавстві. Різко актуалізуються поняття регіональної ідентичності та регіональної (просторової) міфології; починають домінувати знаково-символічні інтерпретації культурних ландшафтів; формується комплекс когнітивних наук, у рамках якого можливі ефективніші методи імажинальних досліджень.
Когнітивно-інституціональний період[ред. | ред. код]
У когнітивно-інституціональний період становлення імажинальної географії (1990–2000 рр.) з'являються монографії з імажинальної географії, починають формуватися суміжні наукові напрямки (когнітивна географія, міфогеографія); виникає загальне гуманітарно-географічне концептуальне (дослідне) поле, що дозволяє чітко ідентифікувати імажинально-географічну проблематику; розробляються основи моделювання географічних образів.
Сучасний період[ред. | ред. код]
На початку XXI століття імажинальна географія здійснює концептуальний вплив на розвиток культурної антропології, культурології, політології, історії (особливо регіональної та локальної історії), літературознавства, комплексного містознавства та регіонознавства. Концептуальний розвиток імажинальної географії пов'язаний з художніми практиками і проєктами у сфері літератури, візуальних мистецтв (кіно, відео, живопису та графіки), архітектури. На межі імажинальної географії з художніми практиками формуються гібридні художньо-дослідницькі напрями — метагеографія та метакраєзнавство.
Понятійно-термінологічний апарат[ред. | ред. код]
За Д. М. Замятіним центральним поняттям імажинальної географії є географічний образ — система взаємопов'язаних і взаємодіючих знаків, символів, архетипів і стереотипів, яка яскраво й водночас просто характеризує будь-яку територію (місце, ландшафт, регіон, країну).[3]
Також у конконцептуальне поле імажинальної географії входять:
- поняття гуманітарних наук «геній місця», «поетика простору», «гетеротопія»;
- поняття гуманітарної географії — «локальний міф» («просторовий міф»), «регіональна ідентичність» («регіональна самосвідомість»), «культурний ландшафт» («ландшафт», «етнокультурний ландшафт»);
- поняття образно-географічної системи, образного простору (образно-географічного простору), ментально-географічного простору, метапростору.
Моделювання географічних образів[ред. | ред. код]
Моделювання географічних образів — область імажинальної (образної) географії, що займається вивченням процесів формування, розвитку та структурування географічних образів.[4]
Моделювання географічних образів включає дві основні частини:
- 1) теорія моделювання географічних образів;
- 2) методика і прикладні аспекти моделювання географічних образів.
Як матеріал вивчення в моделюванні географічних образів використовуються тексти різного типу (як вербальні, так і невербальні), а також візуальне мистецтво, кіно, фотографія, музика, архітектура. Об'єктом дослідження може виступати як конкретна географічна територія (ландшафт, культурний ландшафт, населений пункт, місто, район, країна), так і певний художній твір або текст (письмовий, візуальний і т. д.). Проміжним (перехідним) об'єктом дослідження можуть бути людські спільноти різного рангу і розміру (етнічна, культурна чи соціальна група, територіальна спільність, населення міста, професійне співтовариство, віртуальне співтовариство, нація).
Автономною частина процесу моделювання географічних образів є створення образно-географічної карти — графічної моделі географічних образів будь-якої території або акваторії (місця, ландшафту, місцевості, річки, населеного пункту, міста, регіону, країни, континенту і т. д.).[5]
Розробка та побудова образно-географічних карт — це основний метод імажинальної географії. Створення конкретної образно-географічної карти можна розглядати як процес інтерпретації досліджуваних географічних образів.
Практичне застосування[ред. | ред. код]
Прикладні проєкти у сфері імажинальної географії пов'язані з маркетингом територій, країн, регіонів і місць, розробкою іміджів територій у рекламі, PR, туристичному бізнесі, інвестиційній діяльності.
Зокрема, Е. О. Галумов для створення позитивного образу країни У світі пропонує вибудувати наступну послідовність образного сприйняття держави:[6]
- політико-географічний образ країни, що являє собою концентрацію провідних географічних знаків, символів і характеристик держави в політичному відношенні;
- природно-ресурсний образ як концентрація провідних ознак та символів ресурсних багатств в природному, ландшафтному або кліматичному відношенні;
- цивілізаційно-культурний образ у вигляді національного культурного символу, що становить історичну спадщину країни і впізнається у всьому світі;
- соціоментальний образ як концентрація провідних соціальних ознак, символів, рис народу в ментальному відношенні;
- виробничо-економічний образ як концентрація провідних економічних символів, знаків, можливостей країни в науковому, промисловому та іншому виробничому відношенні; як символ благополуччя, могутності та впливовості держави;
- національно-ціннісний образ країни — концентрація провідних знаків і символів, що виражають державні інтереси, цілі в національно-ідейному відношенні.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Замятин Д. Н. Гуманитарная география: основные направления, категории, методы и модели [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.] // Культурная и гуманитарная география. — 2012. — Т. 1. — №. 1. — С. 12-14, 17.
- ↑ Замятин Д. Н. Культура и пространство: Моделирование географических образов. — М.: Знак, 2006. — 488 с. — ISBN 5-9551-0144-6.
- ↑ Имажинальная (образная) география. Материалы к словарю гуманитарной географии // Гуманитарная география: Научный и культурно-просветительский альманах / Сост., отв. ред. Д. Н. Замятин; авт. Абдулова И., Амоголонова Д., Герасименко Т. и др. — Вып. 4. — М.: Институт наследия, 2007. — С. 291—296.
- ↑ Замятин Д. Н. Моделирование географических образов: Пространство гуманитарной географии. — Смоленск: Ойкумена, 1999. — 256 с. — ISBN 5-93520-003-1
- ↑ Образно-географическая карта. Материалы к словарю гуманитарной географии // Гуманитарная география: Научный и культурно-просветительский альманах / Сост., отв. ред. Д. Н. Замятин; авт. Абдулова И., Амоголонова Д., Герасименко Т. и др. — Вып. 4. — М.: Институт наследия, 2007. — С. 322—325.
- ↑ Новиков А. В. Географический имидж государства. [Архівовано 6 січня 2014 у Wayback Machine.] // Имидж государства/региона: современные подходы: новые идеи в теории и практике коммуникации: сб. науч. трудов. Вып. 3 /отв. ред. Д. П. Гавра. — СПб.: Роза мира, 2009. — 264 с.