Геноцид ромів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меморіал рома та сінті Європи, які загинули внаслідок нацистської расової політики (Берлін, парк Тіргартен, на південь від будівлі Рейхстагу
Голокост

Геноцид ромів (ромською — Porajmos, Samudaripen[1]) — геноцид, організований і здійснений нацистами у 1935–1945 роках на теренах Німеччини, країн-союзників Третього Рейху й окупованих країн. Знищення ромів було частиною загальної політики націонал-соціалістів зі знищення євреїв (Голокосту), гомосексуалів, невиліковних хворих, наркоманів, психічно хворих і політичних опонентів.

У березні 1936 року на ромів були поширені нюренберзькі закони Рейху про громадянство і раси, які легітимізували переслідування народу, і наслідком яких стало тотальне знищення понад 80 % ромського населення Європи[2].

Вважається, що від репресій 1935—1945 рр. в Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів[3] (за іншими оцінками — від 220 до 500 тисяч[4]).

У процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від убивств нацистами. Близько 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини, України[5] та Естонії було знищено нацистським режимом та його союзниками.

Першими жертвами Бабиного Яру у вересні 1941 року стали роми, п'ять таборів яких навколо Києва були цілковито знищені нацистами за кілька днів[6]. Анатолій Кузнєцов у романі «Бабин Яр» писав: «На ромів фашисти полювали, як на дичину. Вони підлягали такому ж негайному знищенню, як і євреї … Ромів везли в Бабин Яр цілими таборами»[7]. «Бабин Яр — це жахіття для циган. Вони гинули, навіть не знаючи, за що їх вбивають» — це слова ромської письменниці Рані Романі (Раїси Набаранчук)[8][9]. За наявною інформацією, у Бабиному Яру загинули щонайменше 150 ромів[10], але ця цифра може бути значно вищою[11]. Усього під час Другої світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено 19—20 тис. осіб ромської національності (за іншими оцінками — близько 25 тис.[12]), проте немає даних про загиблих у зонах бойових дій наступальних операцій, на примусових роботах, у таборах-гетто, під час операцій УПА та радянських партизан тощо[13][14].

Документально підтверджено понад 140 випадків масового вбивства ромів на теренах окупованої України у 1941-44 роках, найчисельніші з яких — в Чернігові (близько 1100 осіб, за іншими оцінками — понад 2500[15][16]), Кропивницькому (бл. 1000 осіб), Бахмуті (бл. 900 осіб), Сімферополі (824 особи), Херсоні (понад 650 осіб)[17][18].

У 1942 році до Губернаторства Трансністрія, у складі якого перебували території окупованих Вінницької, Миколаївської та Одеської областей УРСР, націонал-легіонерським урядом Іона Антонеску було депортовано з Румунського королівства 25 тисяч ромів. До першої хвилі депортованих увійшли кочові роми, а другу хвилю склали осілі роми, що були неблагонадійними та мали проблеми з законом. Загальна кількість депортованих сягнула 25 283 осіб: 7 856 чоловіків, 7 266 жінок та 10 161 дитина. Серед них було понад 12 тис. кочових та 13 100 осілих циган. Осілих ромів депортували в поїздах, кочових змусили їхати до Трансністрії на своїх возах. У Трансністрії солдати відбирали вози з кіньми на потреби румунської армії. Роми були позбавлені усього — коней, інструментів, майна, грошей та інших засобів існування, не мали житла, роботи, харчів, ліків, палива. У березні 1944 р. у Трансністрії перебувало 12 083 ромів. Саме вони змогли вижити. До них варто додати ще біля 2 тис. циган, котрі за різних обставин були репатрійовані або втекли з цього краю. Таким чином, у 1942—1944 рр. у Трансністрії загинуло приблизно 11 тис. депортованих сюди ромів, вижило орієнтовно 14 тис.[19]

Вшанування пам'яті жертв геноциду[ред. | ред. код]

На увічнення пам'яті депортованих і страчених представників циганського етносу 2 серпня в Україні на державному рівні відзначається Міжнародний день голокосту ромів.

У 2009 році в урочищі Подусівка на околиці Чернігова, на місці масового розстрілу нацистами ромів (1-3 серпня 1942 р.), за ініціативи громадської організації «Романо дром» був встановлений пам'ятний знак, який вшановує пам'ять жертв геноциду ромів[20][21].

До 75-х роковин трагедії в Бабиному Яру в ушанування пам'яті про ромів, розстріляних у 1941 році, в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» 23 вересня 2016 року був встановлений монумент «Ромська Кибитка»[22][23].

29 січня 2018 р. у музеї «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» відбулось відкриття експозиції «Трагедія ромського народу в Україні та Молдові». Це перша в Україні постійна експозиція, присвячена геноциду ромів у роки Другої світової війни[24].

Упродовж 40-х років минулого століття ромів Ужгорода з Мочару (сучасний мікрорайон Шахта) поступово обмежували у правах та свободі пересування. Зрештою, табір Мочара був огороджений колючим дротом та парканом і став свого роду міні-гетто для ромів[25]. Саме в мікрорайоні Шахта, на подвір'ї першої ромської школи в Європі — Ужгородської гімназії № 14, 2 серпня 2023 р. відкрили Меморіальний знак пам'яті жертв ромського Голокосту (Пораймосу). Пам'ятний знак має вигляд колеса, на ободі якого розміщена міні-скульптура, яка зображує родину ромів — тата, трьох дітей, маму і дідуся, який грає на скрипці. На 16 спицях написані найпоширеніші у 1935—1945 роках ромські прізвища. У центрі — палаюча свічка та невеликий шматок дроту. Скульптурну композицію створив скульптор Роман Мурник[26][27].

У квітні 2024 року в Ужгороді створений віртуальний музей історії геноциду ромів під час Другої світової війни — «Пораймос на Закарпатті». На онлайн-платформі розміщені п'ять тематичних відеоекспозицій та аудіогіди про життя ромської громади між двома світовими війнами й висвітлена трагедія її знищення. Матеріали доступні українською та ромською мовами[28].

Відомі роми, які загинули чи постраждали від геноциду[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Що означає слово «Samudaripen»?. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
  2. ↑ У Бабиному Яру вшанували пам'ять ромів, замордованих нацистами // РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України, 24.09.2016
  3. ↑ Промова Міранди Вуолясранти, віце-президента Європейського форуму ромів та кочових народів, виголошена 25 квітня 2006 року в Страсбурзі під час церемонії вшанування пам'яті Дня Шоах (Day of Shoah). Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2016.
  4. ↑ Роми в День Голокосту — проти дискримінації. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  5. ↑ Константінова, Надія (31 липня 2021). Під час Другої світової війни в Україні було знищено майже 90% ромів – дослідник. Радіо Свобода. Процитовано 28 травня 2024.
  6. ↑ Україна вшановує 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
  7. ↑ 2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. УІНП. 2 серпня 2021. Процитовано 28 травня 2024.
  8. ↑ Трегубова, Ярослава, Бабин Яр. Трагедія ромів, процитовано 28 травня 2024
  9. ↑ Перша в Україні ромська письменниця Рані Романі. chernihiv-lib.org.ua. 6 квітня 2021. Процитовано 28 травня 2024.
  10. ↑ Трагедія Бабиного Яру і роми. RomaUA. Процитовано 28 травня 2024.
  11. ↑ Дослідник Голокосту ромів Михайло Тяглий про вбивства ромів у Бабиному Яру, 29 липня 2021, процитовано 28 травня 2024
  12. ↑ Костюк, Богдана (2 серпня 2018). Науковці: в роки Голокосту в Україні знищили близько 25 тисяч ромів. Радіо Свобода. Процитовано 28 травня 2024.
  13. ↑ Бессонов Н. Геноцид цыган Украины в годы Великой Отечественной войны // Рома в Украïні: Історичний та етнокультурний розвиток циган (рома) України (XVI–XX ст.). Матеріали Міжнародного круглого столу 3 листопада 2006 року. — Донецьк, — С. 4-28 (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2022. Процитовано 11 лютого 2013.
  14. ↑ Круглов А. Геноцид цыган в Украине 1941—1944 гг.: Статистико-региональный аспект // ГОЛОКОСТ І СУЧАСНІСТЬ. Студії в Україні і світі. № 2 (6) 2009 — С. 83-113 (рос.)
  15. ↑ Олена Сафарова. У Чернігові вшанували пам'ять жертв геноциду ромів // Суспільне мовлення Чернігів, 02.08.2021
  16. ↑ Пам’ять ромів, знищених нацистами, вшанували у Чернігові. siver.com.ua. Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". Процитовано 28 травня 2024.
  17. ↑ КАРТА «МІСЦЯ МАСОВОГО ВБИВСТВА РОМІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ЗА ЧАСІВ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ». romagenocide.com.ua. Процитовано 28 травня 2024.
  18. ↑ Тяглий, Михайло (19 квітня 2021). КАРТОГРАФУВАННЯ ГЕНОЦИДУ РОМІВ УКРАЇНИ (1941–1944 РР.) ТА ПАМ’ЯТІ ПРО ЦЕ. City: History, Culture, Society. № 12 (1). с. 118—169. doi:10.15407/mics2021.12.118. ISSN 2616-4280. Процитовано 28 травня 2024.
  19. ↑ Тарнавський, Ігор (20 жовтня 2015). ПОЛІТИКА РУМУНСЬКОЇ ВЛАДИ ЩОДО ЦИГАН НА ОКУПОВАНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1941–1944 рр.). Київські історичні студії. № 1. с. 84—90. ISSN 2524-0757. Процитовано 28 травня 2024.
  20. ↑ Чернігів відвідала делегація Міжнародної організації ромів. chernigiv-rada.gov.ua. Процитовано 28 травня 2024.
  21. ↑ Чернігів вшанував пам’ять жертв нацистського геноциду ромів. format.cn.ua. 8 березня 2019. Процитовано 28 травня 2024.
  22. ↑ У Бабиному Яру відкрили монумент "Ромська кибитка". www.ukrinform.ua. 27 вересня 2016. Процитовано 28 травня 2024.
  23. ↑ Нужненко, Сергій. Символ пам’яті про ромів, які стали жертвами нацизму, відкрили у Києві. Радіо Свобода. Процитовано 28 травня 2024.
  24. ↑ Стрильчук, Марина (30 січня 2018). Відкриття експозиції "Трагедія ромського народу в Україні та Молдові". УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ «ТКУМА». Процитовано 28 травня 2024.
  25. ↑ Роми Закарпаття: трагічна історія етносу та відновлення пам’яті. Медіа перспективи. 24 листопада 2023. Процитовано 28 травня 2024.
  26. ↑ Пам'ятний знак жертвам ромського Голокосту відкрили в Ужгороді. Varosh. 2 серпня 2023. Процитовано 28 травня 2024.
  27. ↑ В Ужгороді відкрили пам'ятний знак жертвам ромського Голокосту. Новини Закарпаття. Процитовано 28 травня 2024.
  28. ↑ Трагічна сторінка в історії ромів: на Закарпатті запустили віртуальний музей. Голос Карпат. Процитовано 28 травня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Геноциди
корінних американців (з 1492) • ірландців (1845–1849) • черкесів (1860-ті) • гереро та нама (1904–1907) • ассирійців (1914–1925) • вірмен (1915–1923) • греків (1914–1923)  • фінів (1920-ті–1930-ті)  • українців (1932–1933) • євреїв та ромів (1939–1945) • чеченців та інгушів (1944)  • кримських татар (1944)  • Геноцид у Східному Тиморі (1974–1999) • камбоджійців (1975–1979) • тутсі й хуту (1994)  • боснійців (1995)  • українців (2022)
Методи
Заперечення
Судові процеси
Інше
Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Нормативний контроль
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Геноцид ромів


Злочин Це незавершена стаття про злочинність.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геноцид_ромів&oldid=42660933