Т-80У

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Т-80У
Т-80У
Т-80У
Характеристики
Т-80У у Вікісховищі

Т-80У (індекс ГБТУ — Об'єкт 219АС) — радянський основний бойовий танк родини Т-80. Виготовлявся з 1985 року на ЛКЗ та ОЗТМ[ru], тоді як ХЗТМ займався виготовленням його дизельної версії, Т-80УД (Об'єкт 478Б). Т-80У та УД були найпотужнішими танками СРСР, після його розпаду газотурбінний Т-80У отримав розвиток у Росії, а Т-80УД серійно виготовлявся в Україні на експорт і ліг в основу українських Т-84. Т-80У стоять на озброєнні Кіпру, Південної Кореї, Росії та України, а Т-80УД тільки в Пакистану.

Порівняно з попередніми моделями Т-80Б/БВ, Т-80У отримав нові систему керування озброєнням 1А45 «Іртиш», комплекс керованого озброєння 9К119 «Рефлекс» і вбудований динамічний захист «Контакт-5». Маса танка при цьому зросла з 42,5 до 46 тонн.

Історія[ред. | ред. код]

Об'єкт 219АС[ред. | ред. код]

З виходом на пенсію головного конструктора ХКБМ Олександра Морозова в травні 1976, Устинов вирішив ще більше уніфікувати виробництво танків. На той момент харківські конструктори саме працювали над «Об'єктом 476» (або «Виріб 9А»), який був суттєво модернізованим Т-64Б з новою баштою та системою керування вогнем 1А45 з прицілом 1Г46. Ця модифікація також мала нове покоління комбінованої броні. На той момент НДІ сталі мав два нових варіанти такого захисту: броня з «відбивними пластинами»[ориг. 1] для Т-72Б і з «комірчастим наповнювачем»[ориг. 2] для «Об'єкта 476», остання була дорожчою та сучаснішою.[1]

Суть полягала в тому, щоб цю нову башту поставити на шасі Т-80Б, після чого виготовляти в Харкові замість Т-64Б саме цей варіант, названий «Об'єкт 219А» або «Ольха». Таким чином, новий головний конструктор ХКБМ Микола Шомін відповідав за баштову частину танка з озброєнням, а ЛКЗ під керівництвом Миколи Попова відповідав за проєкт у цілому. На 1982 Об'єкт 219А був придатний до випуску в Харкові, але поява нових танкових керованих ракет і динамічного захисту відклали його.[1]

Для інтеграції нового форсованого двигуна ГТД-1000ТФ, новітньої ракети «Рефлекс» і приціла 1Г46 було створено «Об'єкт 219В». Деякі з 219А та 219В навіть отримали «Контакт-1». Ці дослідні зразки також знані як «Т-80А», однак, така назва є хибною, оскільки ця модель ніколи не надходила на озброєння.[1]

Динамічний захист «Контакт-1», який на той момент почали встановлювати на танки, не був популярним серед військових через те, що додавав 1,2 тонни до ваги танка. Також він захищав лише від кумулятивних боєприпасів, але не від БОПСів, які набули поширення на західних танках. СРСР отримав захоплені ізраїльські 105-мм підкаліберні снаряди M111 і випробування показали, що цей боєприпас пробиває в лоб Т-72 і Т-80. Для цього на верхню лобову деталь Т-80Б додали 20-мм лист броні, а НДІ сталі пришвидшив розробку динамічного захисту наступного покоління, здатного протистояти підкаліберним снарядам. На відміну, від свого попередника, «Контакт-5» покладався на достатньо товсті метальні пластини. Цей захист був вбудованим і встановлювався на заводі у спеціально розроблені конструкції.[1]

Напрацювання «об'єктів» 219А та 219В разом з «Контактом-5» лягли в основу нового зразка «Об'єкт 219АС». Він був готовий 1983 та прийнятий 1985 року на озброєння як Т-80У та пішов у серійне виробництво 1987 в Омську.[1]

Т-80У був найкращим радянським танком, але це обійшлось дорого: Т-80У коштував 824 000 рублів проти 280 000 за Т-72Б. При цьому дослідження ВНДІ «Трансмаш» показали, що бойова ефективність Т-80У переважала Т-72Б лише на 10%.[1]

Росія[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Знищений унікальний Т-80УМ2 під Тростянцем, березень 2022.
Цей розділ потребує доповнення.

У березні 2022 року в Сумській області в результаті українського артилерійського удару було знищено єдиний прототип Т-80УМ2 з комплексом активного захисту «Дрозд».[2][3] Танк перебував на озброєнні Кантемирівської дивізії. За кілька тижнів до початку повномасштабної війни такий танк був помічений на навчаннях у Білорусі.[4] Крім того, українським військовим вдалось захопити майже неушкодженим рідкісний командирський Т-80УК і ще один знищити. Таких танків було виготовлено всього кілька одиниць, усі вони перебували в 4 ТД.[5][6]

Модифікації[ред. | ред. код]

  • Т-80УК — поч.1990-х рр. Серійний командирський варіант Т-80У. Встановлені: система «Штора-1», тепловізор «Агава-2» (не на всіх), новий датчик параметрів атмосфери, радіостанції Р-163У и Р-163К, навігаційна система ТНА-4, система дистанційного підриву осколково-фугасних снарядів, автономна енергоустановка АБ-1-П28.
  • Т-80УМ (Об'єкт 219АС-М) — 1992 р. Модернізований варіант Т-80У (тепловізор «Агава-2», радіопоглинаюче покриття, радіостанція Р-163-50У).
    • Т-80АТ — варіант глибокої модернізації Т-80УМ (двигун ГТД-1250Г, гармата 2А46М-4, вбудований ДЗ «Кактус», зварна башта нової конструкції з АЗ в кормовій ніші, нова СУВ з тепловізором, комплектом датчиків, супутникової навігації, танкової ІУС, система «Айнет»).
    • Т-80УЕ — 1995 р. Варіант Т-80УМ, розроблений спеціально для грецького тендеру; встановлені гідрооб'ємна передача та нові органи управління.
    • Т-80УМ-1 «Барс»(Об'єкт 219АС-М1) — 1997 р. Варіант Т-80УМ з комплексом активного захисту «Арена-е»; встановлений двигун ГТД-1250Г, гармата 2А46М-4, додатково обладнаний такими системами і комплексами: «Штора-1», «Велиж», ТВН-5, Р-163-50У, Р-163УП, системою кондиціювання повітря.
  • Т-80У(мод.) 2001 р — модернізований варіант Т-80У, обладнаний гарматою 2А46М-4; удосконалений приціл 1Г46М, танкова ІУС 1В558, приціл командира ТО1-К04, стабілізатор 2Э42М, система заміру параметрів атмосфери Т04В-8, система 1еЦ29, теплоізольований МТВ, кондиціонер.
  • Т-80УЕ-1(Об'єкт 219АС-1) — модернізація Т-80БВ. Включає встановлення башти від утилізованих танків Т-80УД (аналогічна Т-80У), удосконалена СУВ 1А45-1, газотурбінний двигун ВМД-1250 потужністю 1250 л. с. , повітрозабірний пристрій, що дозволяє долати без підготовки брід глибиною до 1,8 м, автономний енергоагрегат потужністю 18 кВт тепловізор «Пліса» та засоби зв'язку Р-168, пристрій введення поправок УВП 1В216М для 15 типів балістик, вбудований динамічний захист Контакт-5, заходи щодо зменшення витрат палива[7][8].
  • Т-80УА (пізніше 2001 р., до 2009 р.) — варіант єдиної модернізації всіх випущених до Т-80У танків Т-80, що стоять на озброєнні ЗС Росії. Розроблений КБ ОЗТМ. Модернізація за устаткуванням до рівня Т-80УМ1 із встановленням нічного тепловізійного прицілу з оптико-електронним перетворювачем третього покоління.
  • Т-80УМ-2 — дослідний варіант Т-80У з установкою комплексу активного захисту «Дрозд».[2]
  • «Чорний орел» — об'єкт 640. 1999 р. Прототип перспективного танку на базі подовженого шасі Т-80У, ходовий макет демонструвався вперше в 1997 р. Обладнаний посиленим комбінованим та вбудованим динамічним захистом корпусу та башти, КАЗ «Дрозд-м», зварна башта має нову конструкцію з АЗ подовжнього типу в кормовій ніші, автоматизована СУВ включає комбіновані панорамні приціли командира та навідника. Припускалось обладнання танку 152-мм гарматою та 1500-сильним газотурбінним двигуном; бойова маса 48 т.

Характеристики[ред. | ред. код]

  • Вага — 46 т.
  • Екіпаж — 3 осіб
  • Гармата: 125-мм гладкоствольна
  • Скорострільність гармати: 8 пострілів/хв
  • Боєкомплект, постр: 45
  • Заряджання: автоматичне
  • Двохплощинний стабілізатор
  • Керована ракета 9М119 з керуванням за променем лазера
  • Кулемети: один 12,7-мм НСВТ, один 7,62-мм ПКТ
  • Двигун: ГТД, потужність 1250 к.с. (919 КВт)
  • Швидкість — 70 км/год
  • Запас ходу — 335 км
  • Захист від ЗМУ
  • Вбудований динамічний захист

Оператори[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення.
  • Кіпр Кіпр: 27 Т-80У та 14 Т-80УК було куплено в Росії за 174 млн доларів США, перші танки надійшли 1996 року. 2010 Кіпр придбав за 115 млн доларів ще 41 Т-80У та 4 БРЕМ-80У; танки надійшли з запасів російської армії, тоді як БРЕМ виготовили з нуля.[9] Станом на 2022 рік 82 танки в строю.[10]
  • Пакистан Пакистан: 315 Т-80УД станом на 2022 рік
  • Південна Корея Південна Корея: 40 Т-80У станом на 2022 рік
  • Росія Росія
  • Україна Україна

Південна Корея[ред. | ред. код]

Південнокорейський Т-80У

Південна Корея отримала протягом 1995—2006 років в рахунок погашення частини державного боргу Радянського Союзу від Російської Федерації 43 одиниць Т-80У та 67 одиниць БМП-3. До появи на озброєнні в 2014 році танків K2 з 120-мм гладкоствольною гарматою, отримані від РФ танки були найпотужнішими танками на озброєнні корейських збройних сил[11].

Т-80У знаходяться на озброєнні двох батальйонів 3-ї танкової бригади[11].

В серпні 2019 року корейські військові надали свої американським колегам можливість детально вивчити зразки зброї радянського виробництва.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ рос. броня с отражающими пластинами
  2. ↑ рос. броня с ячеистым наполнителем
  1. ↑ а б в г д е Zaloga, 2009, с. 19–25.
  2. ↑ а б Росія втратила в Україні танк Т-80У з комплексом "Дрозд". Мілітарний. 21 березня 2022. Архів оригіналу за 29 липня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  3. ↑ Thomas Newdick (21 березня 2022). Russia’s Only Prototype T-80UM2 Tank Was Destroyed In Ukraine. The Drive (англ.). Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.
  4. ↑ Dylan Malyasov (20 березня 2022). Ukrainian artillery destroyed Russian tank outfitted with active protection system. Defence Blog. Архів оригіналу за 4 червня 2023.
  5. ↑ Армія Росії втратила в Україні рідкісний командирський танк Т-80УК. Український мілітарний портал. 20 березня 2022.
  6. ↑ ЗСУ захопили рідкісний Т-80УК рашистів: таких в армії РФ лише декілька одиниць. Defense Express. 21 березня 2022.
  7. ↑ bmpd (25 лютого 2012). Последние варианты модернизации Т-80. bmpd. Процитовано 10 лютого 2018.
  8. ↑ УДК 623.438.3(47+57) ББК 68.513 П12 Павлов, Иван Владимирович. П12 Основной танк Т-80. Безмолвное возмездие / Иван Павлов, Михаил Павлов. — Москва : Эксмо : Яуза, 2017. — 208 с. — (Война и мы. Танковая коллекция). ISBN 978-5-699-96731-5
  9. ↑ Redefined, Defence (28 лютого 2021). T-80U | 25 Years of service in the National Guard and its upgrade options - Infographics & VIDEO. Defence Redefined (амер.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 24 травня 2024.
  10. ↑ The Military Balance 2022. — P. 94.
  11. ↑ а б в Dylan Malyasov (24 серпня 2019). U.S. Army soldiers tested Russian-made T-80 main battle tanks. Defence Blog. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 3 червня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Zaloga, Steve (2009). T-80 standard tank: the Soviet army's last armored champion. New Vanguard. Т. 152. Oxford ; New York: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-244-8.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Т-80У


Бронетехніка Це незавершена стаття про бронетехніку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Серійні
Перспективні
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Т-80У&oldid=42651376